Закрой глаза и смотри
В этом году в универе нам поставили две пары польского подряд. Преподаватель решил, чтобы у нас не пух мозг, сделать одну пару грамматическую, а вторую - литературно-поэтическую, на которой мы знакомимся с творчеством польских поэтов. Начали с 20 века, чтобы нам-нубам была более-менее понятна лексика.
Ну и задания домашние тоже задает соответственно. И вот литературно поэтическое задание - перевести одно стихотворение изучаемого поэта. Если с Шемборской и Милошем с их верлибрами проблем особо не было, с детскими стишочками Тувима тоже, то вот Галчинский ввел меня в ступор. Потому что потрясающе музыкальные стихотворения, и как можно над ними надругаться своим корявым аматорским переводом? А мне еще прям в душу запал стих, который называется "Matka Boska Stalagów", то есть "Божья матерь лагерей" (тех, которые были для военнопленных во время Второй мировой). вот тут на польском, а здесь - перевод на русский.
больше недели, в общем, я с ним носилась, постоянно он у меня в голове был, и сегодня вот перевела до конца. Наверное, прочитаю на паре и больше никому не покажу, потому что все равно какое-то убожество получилось по сравнению с Галчинским. А вот белорус Хаданович очень классно переводит его на белорусский.
АПД. покажу всё же, а то потеряется, жалко будет
Уже зима натупає, і вітер південний дмуха,
Приносить запахи волі. А за колючим дротом
Буковий ліс чорніє, як на папері ноти.
Звідти вона виходить, каже тихенько: - Слухай!
Торкаюсь твого волосся, щоб ти надії не втратив,
Щоб в серці твоїм сплелися любов і відвага - для битви.
Я - то нічний твій спокій, і спротив вдень, і молитва,
І хмарка тонка золотава. Я - табірна Богоматір.
Я знаю ваші печалі, і смуток ваш, і зневіру,
Листи мовчазні, і ночі, і дні болотяно-довгі.
Зберу їх - до квітки квітку - і покладу у ноги
букет той багатошелесний Ісусу, моєму Сину.
Він встане з свого престолу, клейноди свої залишить,
Ім`я дасть кожній сльозинці тих, що живі і померли,
І кожну з них перетворить в рубіни, смарагди і перли,
А з найгіркіших постануть крони велично-пишні.
Я знаю, які то муки, і буду з вами до краю,
У ропачі світлом і слідом на сніговім покрові.
Для тих, хто зуби стискає, стаю я вінцем терновим,
Як дощ обіймає квіти, до серця вас притискаю
Вже йду. Час для жінки в полоні зіткати зі сну дитину -
дівча у рожевій сукні, коханого чоловіка,
життя - безтурботну пісню, без болю, страждань і криків.
А тим, хто помер, я вкрию горобиною домовину.
Ну и задания домашние тоже задает соответственно. И вот литературно поэтическое задание - перевести одно стихотворение изучаемого поэта. Если с Шемборской и Милошем с их верлибрами проблем особо не было, с детскими стишочками Тувима тоже, то вот Галчинский ввел меня в ступор. Потому что потрясающе музыкальные стихотворения, и как можно над ними надругаться своим корявым аматорским переводом? А мне еще прям в душу запал стих, который называется "Matka Boska Stalagów", то есть "Божья матерь лагерей" (тех, которые были для военнопленных во время Второй мировой). вот тут на польском, а здесь - перевод на русский.
больше недели, в общем, я с ним носилась, постоянно он у меня в голове был, и сегодня вот перевела до конца. Наверное, прочитаю на паре и больше никому не покажу, потому что все равно какое-то убожество получилось по сравнению с Галчинским. А вот белорус Хаданович очень классно переводит его на белорусский.
АПД. покажу всё же, а то потеряется, жалко будет
Уже зима натупає, і вітер південний дмуха,
Приносить запахи волі. А за колючим дротом
Буковий ліс чорніє, як на папері ноти.
Звідти вона виходить, каже тихенько: - Слухай!
Торкаюсь твого волосся, щоб ти надії не втратив,
Щоб в серці твоїм сплелися любов і відвага - для битви.
Я - то нічний твій спокій, і спротив вдень, і молитва,
І хмарка тонка золотава. Я - табірна Богоматір.
Я знаю ваші печалі, і смуток ваш, і зневіру,
Листи мовчазні, і ночі, і дні болотяно-довгі.
Зберу їх - до квітки квітку - і покладу у ноги
букет той багатошелесний Ісусу, моєму Сину.
Він встане з свого престолу, клейноди свої залишить,
Ім`я дасть кожній сльозинці тих, що живі і померли,
І кожну з них перетворить в рубіни, смарагди і перли,
А з найгіркіших постануть крони велично-пишні.
Я знаю, які то муки, і буду з вами до краю,
У ропачі світлом і слідом на сніговім покрові.
Для тих, хто зуби стискає, стаю я вінцем терновим,
Як дощ обіймає квіти, до серця вас притискаю
Вже йду. Час для жінки в полоні зіткати зі сну дитину -
дівча у рожевій сукні, коханого чоловіка,
життя - безтурботну пісню, без болю, страждань і криків.
А тим, хто помер, я вкрию горобиною домовину.
-
-
31.07.2015 в 08:28-
-
31.07.2015 в 08:52-
-
31.07.2015 в 11:47Анюточка-точка, читаю, понимаю устную речь, очень люблю, но сама пока говорить не могу